Жанр есе у світовій літературі зародився досить давно.
Основоположником есе вважається французький письменник Мішель де Монтень, який
в 1580 році створив книгу творів під назвою «Есе», де мова йшла про
найрізноманітніші речі – вічні категорії, боротьба добра і зла, любові і
ненависті. Крім того, Монтень помістив в книгу безліч власних роздумів про
різні події, явища. Сам автор охарактеризував свої твори як власний погляд на
певні речі, який не претендує на вичерпне поняття і науковість. З тих пір есе
як жанр пережило безліч змін, але основна характеристика залишилася тією ж –
нетривіальний авторський погляд на давно відомі речі, який може бути цікавим
читачеві, але не є істиною в останній інстанції, а відображає лише одну думку з
багатьох.
Сьогодні есе набуває все більшої популярності як жанр, який
надає автору максимальну свободу, не обмежуючи його практично нічим. Есе
передбачає тільки кілька умов – необхідність писати в прозі, невеликий обсяг і
доступність для непідготовленого читача. Всі інші характеристики – такі, як
асоціативність, високий ступінь вираження авторського «я», новий і незвичний
погляд на описуване явище, використання різних засобів для надання тексту
яскравості і «наочності», надають автору свободу писати так, як він хоче і про
те, що вважає важливим для свого читача.
Есе пишуть не тільки і не стільки літератори, скільки люди з
нестандартним поглядом на світ. В даному випадку авторське бачення важливіше,
ніж його літературні здібності. Тому найчастіше есеїстам стають люди суміжних з
літературою професій – публіцисти, журналісти і т.д. Так, практично всі статті
з психології особистості підкреслюють, що есе пишуть ті, хто хоче поділитися зі
світом своїми думками, хоче відкритися читачам. В даному контексті цілком
логічно, що більшість журналістів, які працюють в сфері друкованих ЗМІ, більшою
чи меншою мірою іноді пишуть есе, так як це дає можливість їм висловити те, про
що не можна розповісти з тих чи інших причин в пресі.
Особливо популярним став даний жанр в жіночих журналах.
Незважаючи на те, що в даному випадку використовуються далеко не всі можливості
есе і воно передбачає вузьке коло тем, тим не менш, саме завдяки друкування
творів у жіночій періодиці, багато згадали про есе. Основними відмінностями есе
в журналах є такі, як проста та доступна тема (як правило, погода або категорія
дружби, любові), використання обмеженої кількості засобів вираження, тут
максимально яскраво простежується авторська думка, низька ступінь
асоціативності і подається не особливо цікавий погляд. Тому говорити про перспективність
есе в жіночій періодиці не доводиться.
У той же час есе сьогодні поступово починають публікувати і
в серйозній «якісної» пресі, розповідаючи або натякаючи на ті події, які
небажано розглядати відкрито через недостовірність інформації, небажання
редакторів розкривати свої джерела і т.д. Адже есе знаходиться на стику
літератури та журналістики, вважається художнім жанром і не вимагає повної
достовірності, чим вміло користуються досвідчені журналісти.
Автор: diana
Немає коментарів:
Дописати коментар