Пшеницю на кутю заливаємо 2 л холодної води у великій (не
менше 5 л) каструлі і залишаємо при кімнатній температурі на 8-10 годин,
наприклад, на ніч.
Пшеницю перемішуємо, щоби підняти осад, і воду зливаємо.
Додаємо 1,5 л свіжої води, накриваємо і доводимо до кипіння. Як тільки закипить
(обережно, "бігтиме" через верх!), зменшуємо вогонь до мінімуму і
варимо 1 годину.
Тимчасом, мак
заливаємо окропом, накриваємо і залишаємо на 1 год. За цей час пшениця
звариться, її ще можна зняти з вогню і вкутати, наприклад, рушником, щоб
"упріла".
Воду з маку зливаємо
(повільно, щоби не вилити і макові зернятка). Далі втираємо мак – можна
традиційно, макогоном, або за допомогою блендера (обережно, може перегрітись!)
чи м'ясорубки (перекрутити двічі).
Горіхи перебираємо –
щоб не зіпсувати кутю шматочком шкаралупи чи горіхової перетинки – і ріжемо на
шматочки або розтовчуємо качалкою – хто як любить.
До звареної пшениці
додаємо мак, горіхи і, куштуючи, мед ("не передайте куті меду"!).
Якщо ви звикли до рідшої куті – долийте трохи перевареної води. Можна додати
розинки, інжир і навіть шоколад – на ваш смак і
Здавна, саме язичницька восьмикутна зірка, звана предками як
Алатир (від др.іран. al-atar - "біл-горюч"), а не шестикутна зірка
Давіда, була головним символом різдвяно-колядницьких містерій в Україні.
Зірка-Алатир являє собою український колорік у вигляді восьми головних циклів:
Коляда, Масляна, Великдень, Трійця, Купала, Спасівка, Рожаниці, Діди. Він же,
восьмикутник, є характерним і для народної орнаментики, особливо гуцульської.
Загалом, цей символ зустрічається у кожному напрямку народного мистецтва - в
українських писанках, українській вишивці, народному різьбленні, витинанці
тощо.
Езотерично, Алатир являє собою октаграму: проекцію ромба
(небесний світ) на квадрат (матеріальний світ), та їх взаємне пересікання
(http://ru.wikipedia.org/wiki/Октаграмма). Ідеологічно, це символ Бога-Творця
Сварога, символ Порядку і Світобудови. Він зв'язує усі сторони світу і позначає
абсолютний баланс, гармонію і рівновагу, здійснюючи потужну цілющу дію.
Споконвіку, наші Пращури використовували восьмикутну зірку
як універсальний оберіг у своєму побуті. У кожній хаті на Святвечір стояв
Алатир - він беріг мешканців і відганяв лихо від оселі. У слов'ян існує легенда
про біл-горюч камінь "Алатир", наділений чарівними властивостями. В
одному із давніх замовлянь на припинення крові говориться так: "…на
острові Буяні, красна дівчина сидить на камені Алатирі, а із-під того каменю
б’є жива вода. А в руках у неї голка. І зашиває діва рану, як зашиє все
заживе".
Алатир - то провісник Божеського добра, око Роду. Саме тому
колядницькі ватаги використовували восьмикутну зірку в якості свого
найголовнішого оберега і атрибута Різдва, наряджаючись у святкові маски і шкури
тотемних тварин, прославляючи новонародженого Божича-Коляду.
В Україні традиція виготовлення різдвяних звізд особливо
поширена. Колись, кожен регіон мав свою специфіку виготовлення зірок. Зазвичай,
їх робили із дерев'яних дошок та решета (обечайки), півтора-два метри в
діаметрі. Потім обклеювали кольоровими папером і тканинами, прикрашали фольгою,
стрічками й китицями. Стандартна зірка мала вісім ріжків, однак в певних
областях дотримувались і більшої кількості, арґументуючи це: "чим більше -
тим краще". Сама зірка кріпилася на високій жердині непорушно, а промені
крутилися довкола осі за допомогою блока та протягненого від нього шнурка. На
одному боці зірки зображали людське обличчя або Сонце, на другому – колядницькі
сцени. Усередину іноді вставляли свічку, утворюючи щось на зразок
"чарівного ліхтаря". На виготовлення такої звізди йшло від тижня
часу, тому їх виробляли заздалегідь.
У висновку, сотворена народними умільцями, восьмикутна зірка
ставала справжнім витвором мистецтва й радістю для людей. У різдвяному вертепі
нести її доручали "звіздарю" - саме він тримав колядницьку сонцесяйну
Зірку-Алатир, обходячи оселі та провіщаючи господарям злагоду і добробут.
Безліч архаїчних культур і старожитностей зберігають пам'ять
про цей язичницький символ. Восьмикутні знаки зображені на давньоруських
медальйонах княжої влади. Чимало восьмикутник зірок можна побачити на стелях та
стінах розкішних палаців української знаті минулого, – Вишневецьких,
Ґрохольських тощо. Святилище Перуна в Києві було оточене вісьмома кострищами,
розташованими за напрямками чотирьох основних сторін горизонту і чотирьох
проміжних. Восьмипроменевим був і культовий індоєвропейський символ дощу -
"громовик". У шумерів восьмипроменева зірка була символом богині
Інанни (Іштар в аккадській міфології), служила ієрогліфом понять "бог,
небо, зірка"; в Аккаді і Вавилоні ця ідеограма висловлювала поняття
"бог, сонце, зірка, рік". У середньовічній символіці Західної Європи
існувало поєднання прямого і косого хрестів, утворюючи восьмикутну зірку. У
Стародавній Індії восьмипроменева зірка була символом єднання чоловічого і
жіночого начал, творячого життя. Також в Стародавній Індії існувало шанування
восьми напрямків горизонту; вони зв'язувалися з вісьмома богами, яких називали
"вартові світу". У скандинавській традиції світ мав вісім напрямків.
На жаль, християнська церква нещадно переслідувала
праукраїнські язичницькі культи та традиції. Те, що неможливо було знищити,
ієрархи привласнювали собі, перекручуючи духовний зміст. Колядників назвали
"христославами", а восьмиконечні звізди почали зникати, натомість
з'являлися нові - шестипроменеві, "вифлеємські" зірки з євангельським
сюжетом про прибуття зі сходу мудреців, шлях яким до Вифлеєма вказувала яскрава
зоря.
Клуб журналістики щиро вітає усіх із Новим роком, новим етапом у житті кожного з нас. Бажаємо миру вашим родинам, злагоди, достатку, здоров'я. Бажаємо вам сил, щоб протистояти усім життєвим буревіям. Нехай у ваших серцях не згасає любов, надія, ніжність та бажання жити! Будьте щасливими - цього року і ЗАВЖДИ!
Для мене малеча – це щось незвичне, переживала через зйомку,
бо думала, що будуть неслухняні, галасуватимуть, бешкетуватимуть і
розбігатимуться в усі боки, а ще я боялась, що не зможу вибудувати з ними кадр,
розіграти постановочні сценки - і все піде шкереберть… проте все пройшло дуже
добре і злагоджено.
В родині Радецьких 8(!) дітей: троє вже дорослих, і живуть
окремо від батьків, а п'ятеро були моїми моделями: Петро – 15 років, Назар – 8
років, Остапчик - 4 роки, і двоє красунь Марічка – 13 років й Софійка – 6
рочків.
Словами не можу висловити свій захват і повагу батькам –
пані Оксані та пану Михайлу! Таких вихованих, чемних, і водночас живих і
комунікабельних дітей я ще не бачила. А в таких затишних і гостинних оселях –
буваю, але це рідкість в наш час: людське тепло і щира відкрита
доброзичливість. Ну де ще б у мене фото сесія почалась із частування
варениками?! А в перервах у підготовці і зйомках показували старі родинні фото
та оповідали історію прадідів?
Остаточно мене підкорило те, що за кілька годин, що я
пробула у них вдома ніхто жодного разу не підвищив голосу: ні діти між собою,
ні батьки на дітей. Так малі жваві, бо ж це діти, але вони слухняні, тактовні,
і, що називається, керовані. Я завжди думала, що якщо в хаті більше двох малих
то це вже гамір і хаос, а тут п'ять – а такий спокій і затишок. Тепер я не
боятимусь заводити багато дітей – бо бачила, що все залежить від батьків: їх
уважності, терпіння й вкладених сил. Коли я сказала про своє спостереження пані
Оксані, мовляв, в інших людей діти не такі, НЕвиховані, то вона відповіла:
"Та ні, то не НЕвиховані, то НЕдолюблені" - і я розумію, наскільки
вона права, саме наша любов до дітей робить їх прекрасними. Не контроль, не
суворість, не дива педагогіки, а саме любов. Ця родина є сама любов: до своїх
дітей, до Батьківщини, до традицій.
Отже ви можете уявити собі ідеальну українську родину? Де
шанують і зберігають пам'ять про свій рід, виховують і розвивають дітей в
пошані до рідної нації і її культури, затишно облаштовують оселю з багатьма
елементами старожитностей і традиційного побуту? Якщо не можете це уявити – то
я вам покажу :)
"Якщо ви не чули ще ці імена, знайомтеся, адже
прочитавши про досягнення дітей з цього списку, ви переконаєтеся, що наше майбутнє
в надійних руках".
Так пише проект WoMo, котрий зробив підбірку дітей, які
вразили своїми успіхами у 2015 році. Серед них - винахідники, музиканти і
спортсмени.
Самуїл Кругляк
Школяр, який зробив неймовірне відкриття в енергетиці
Самуїл Кругляк - десятикласник з Кіровоградської області,
про якого у жовтні написали практично всі ЗМІ.
Справа в тому, що він став переможцем національного етапу
міжнародного конкурсу науково-технічної творчості школярів Intel ISEF + 2015.
Крім того, Самуїл став бронзовим призером Олімпіади геніїв,
яка проходила в американському Освего (штат Нью-Йорк), де брали участь близько
двох тисяч юних винахідників з різних країн.
Школяр запропонував спосіб отримувати електроенергію з
штучно іонізованої хмари, на яку впливає сильне електричне поле, котре
випромінюється іонізуючою вежею.
А головне, собівартість цієї електроенергії становитиме
всього три копійки.
Сам юний винахідник сказав, що установка приснилася йому ще
у восьмому класі, а допомогли її реалізувати викладачі Малої академії наук
України.
Вони відзначили, що робота Самуїла - це нове слово в
енергетиці.
Вероніка Верем'юк
чотириразова чемпіонка Києва, чемпіонка України, чемпіонк
Восьмирічна Вероніка Верем'юк здобула 9 перемог з 9 можливих
і достроково завоювала європейську шахову корону, випередивши 48 учасниць з
різних країн.
Вже в чотири роки Вероніка перемагала і тата, і маму.
Через рік - отримувала медалі на шахових турнірах столиці.
Нині Вероніка Верем'юк - чотириразова чемпіонка Києва,
чемпіонка України, а тепер і чемпіонка Європи.
Андрій Хлопцев
Приніс Україні "золото" на олімпіаді в Баку
Шістнадцятирічний плавець Андрій Хлопцев приніс Україні
золото на Європейських іграх в Баку, перемігши на дистанції 50 метрів
батерфляєм.
У вільний від тренувань час хлопець грає у футбол, а тренує
Андрія його тато.
Хоча є в спортивній біографії Андрія й інша історія.
На тих же Європейських іграх хлопець проспав і не приїхав на
свій заплив, у підсумку старт естафети 4х100 метрів комплексом українська
команда пропустила, оскільки замінити в терміновому порядку юного спортсмена
виявилося ніким.
Сашко Подолян
Шаргородський діамант з оперним вокалом
Тому судді вручили йому дві медалі переможця - для Тайваню і
для України.
11- річний Сашко Подолян став справжнім відкриттям на шоу "Маленькі гіганти" (канал "1+1"), виконавши оперним вокалом хіт Кузьми Скрябіна "Танець пінгвіна".
Юний талановитий виконавець приїхав на проект з села Гибалівка, Шаргородського району Вінницької області. У його сім'ї немає співаків: мама - бухгалтер, тато - шофер. А щоб відвідувати музичну школу, він з села їздить в районний центр.
У рідних краях хлопця часто впізнають на вулиці та називають "Шаргородским діамантом".
На шоу ж його охрестили "самородком" і вручили спеціальну премію як найкращому вокалісту проекту.
Олексій Ткаченко
переможець Всесвітньої олімпіади з робототехніки
Олексій Ткаченко став переможцем на Всесвітній олімпіаді з робототехніки в Катарі. І хоча на конкурсі він представляв команду з Тайваню, де він зараз вчиться, але на нагородження він вийшов з прапором України.
Тому судді вручили йому
дві медалі переможця - для Тайваню і для України.
Христина Михайличенко Юний Моцарт з Криму
"Юний Моцарт" - так називають її ті, хто
коли-небудь чув. Христина Михайличенко, яка переїхала з родиною в Київську
область після так званого референдуму у Криму, здобула перемогу на міжнародному
конкурсі піаністів у Голландії.
Цього року вона давала концерти в ООН і Світовому банку у
Вашингтоні.
І, до речі, обдарована 9-річна піаністка Христина
Михайличенко стала єдиною дитиною, яка одержала біометричний закордонний
паспорт з рук президента України.
Команда "UaModna" спільно з проектом Kohani-tour
та художником Марією Ковалевською оголошують акцію – "Вітання
по-українськи".
Певне, клопоти з новорічними привітаннями та подарунками Вас
вже торкнулися. Хочеться привітати всіх знайомих, колег, френдів у соцмережах,
оригінально, вишукано, щоби привітання запам'яталося та вирізнялося серед
десятків стандартних вітальних картинок.
Представляємо вашій увазі комплект листівок, дизайн яких
розроблений у стилі "Петриківський розпис", а оригінальний текст
привітання нагадує нам про глибокі традиції українців у святкуваннях різдвяного
циклу свят. Автор листівок – Марія Ковалевська, дизайнер, член Спілки
художників України.
Петриківка – давнє
українське мистецтво декоративного розпису, але воно продовжує бути актуальним
та вишуканим, і ми маємо робити це мистецтво ближчим для сучасних українців.
Всі бажаючі можуть завантажити готові макети для поліграфії
за посиланням goo.gl/MfOzTg (папка "листівки, макети") та
роздрукувати їх у найближчій для себе друкарні за прийнятними цінами (близько
10 грн/шт.). Файли представлені у форматі фотошопу .psd, папір обирайте зі
щільністю близько 200 г/см куб, білий, розмір А5. Радимо зробити пробний друк
одного з макетів перед тим, як друкувати все.
Також за посиланням можете завантажити файли для надсилання
та публікації в інтернеті (папка "листівки, зображення").
_________________________________________________
Не полінуйтеся! Ваші близькі та друзі будуть раді отримати
таку листівку, особливо з особистим побажанням.
Петриківський розпис, різдвяна листівка Петриківський
розпис, різдвяна листівка, для друку
Якщо дана ініціатива вам подобається, підтримайте, будь
ласка, РЕПОСТОМ цієї публікації у соціальних мережах та ЛАЙКОМ сторінок
"UaModna" та Kohani-tour!
